Наталка Донич: "Етюд (акварель)"
На пристані очей твоїх
пришвартувалося сонце.
На мить бризнуло
останніми променями –
і вже краплинно розливається
рожевими фарбами обрію
твоя посмішка.
Втомленими крилами чайки
опустилися вії
на сонні озерця
і огорнули їх
тихоплинними сутінками…
І я знову блукаю
житами твого волосся,
п’ю з них мед,
зронюючи цілунки,
а ти - обережно зриваєш
макові пелюстки з моїх губ.
читать стихи Наталки Донич
Цитаты
|
Колонка редактора - 31.10.07
Колонка редактора - 30.09.07
|